У гімназії є історія своя

"Школа завжди повинна бути важливим
вогником мудрості народу..."

В.Сухомлинський



Село Стрілковичі було засноване у XIV ст. Це засвідчено локаційним привілеєм Спитка з Мельштина 1395 року, який зареєстрований в коронній метриці (запис 1442 року). Проте з документів за 1395 рік видно, що на місці Стрілкович вже існувало поселення, яке складалося із 30-ти дворів. Згодом Спитко з Мельштина продав Самбірське староство Генрикові з Ланьцуте в межах між селами Стрілковичі - Губичі за 80 гривеників.

Україномовна назва села вперше фіксується у «Шематизмі Перемишльської єпархії 1831 року».

Село пережило роки голоду і страшної хвороби, роки воєн та розрухи. Та зуміло залишитися нашим домом, корінням і долею, часточкою нашого серця.

В далекі спогади вернімся, У шкільну історію ввійдім. Ми до школи серцем пригорнімся, Дивовижний спокій для душі знайдім… У 1880 році у Стрілковичах працювала однокласна школа. Невдовзі діти почали навчатися у двох початкових школах з польською мовою навчання. У класах налічувалося не більше 30-40 учнів. Це були однокласні школи. Лише через деякий час їх було перейменовано у чотирирічні. На дуже низькому рівні у той час у селі стояла освіта, грамотних людей було дуже мало. Освіченими на селі були священник і писар. Через погані матеріальні умови багато дітей школу зовсім не відвідували.

17 березня 1921 року була прийнята постанова Уряду Речі Посполитої, затверджена декретом Юзефа Пілсудського, про обов’язкове п’ятирічне навчання. Відтоді держава взялася фінансувати і ремонтувати школи. У класах на той час могло навчатися до 60-ти учнів, тому їх почали ділити на А. Б.

У 1932 році Міністр освіти Януш Єнджеєвіч впровадив восьмирічне навчання. До 1939 року культурно-просвітнім закладом на селі були церква, невеличка хата-читальня та корчма. Лише у 1960 році повністю було ліквідовано неграмотність дорослого населення.

У 1965 році в селі відкрито нову школу. Директор Хомик А.М. продовжив у ній свою управлінську діяльність. Його наступниками

стали : Цапко М.П. (1974-1988 р.р.), Керелюс Г.І. (1988-2014 р.р.). Із жовтня 2014 року кермо школи у руках її випускника Віктора Степановича Гамерського. Сьогодні навчальний заклад живе в інноваційному режимі, внутрішньо оновлюючись у своїх планах, формах і методах роботи.

З 1 вересня 2018 року розпочала свою діяльність Нова Українська Школа – школа нових можливостей, позитиву та розуміння, школа, яка розвиває нову особистість, діяльнісну, творчу, компетентнісну.

Незгасним вогнем професіоналізму, людяності й доброти горить у пам’яті кожного випускника спогад про шкільні роки та вчителів, які дали життєві крила: Слабчук А.А., Долубовська Х.М., Мураль В.О., Гаврилів Л.І., Шубеляк Н.Я., Новіцька Є.Ф., Михайлівська І.З., Барна І.К., Хробак О.В.

А для тих, кого забрали небеса, нехай горить свіча пам’яті : Хомик А.М., Цапко М.П., Пукач Я.М., Денисова А.М., Чаплик Р.І., Кривонос М.Г., Ільчишин А.С.

Із 55-літтям тебе, рідна школо! Із прекрасним ювілеєм, коли є уже мудрість і досвід, здобутки і плоди. Твоя посріблена осінь - врожайна і нехай Господь допоможе тобі ще многая літ втішатися плодозбором – виплеканими тобою учнями, які вміють з гордістю нести по світу прапор рідної Альма - матері. Ти завжди будеш з нами, з нашими дітьми, онуками, залишишся символом любові, вдячності та дитинства.

Перегорнули історію школи,
Зовсім давню і зовсім нову,
Нам її не забути ніколи,
Наче найяскравішу зорю.
І вишневе село ще не раз їй всміхнеться,
Защебечуть знов діти малі.
Школа житиме і не минеться –
Тиха пристань для всіх на землі.
Шануймо школу, оберіг дитинства,
Колиску юних добрих днів,
Одну - єдину в мареві світів…
Не забудь своїх друзів ніколи.
І затям цей святий заповіт:
Батько , Мати, Учитель і Школа…
Це вони тебе вивели в світ.
Кiлькiсть переглядiв: 720